Від вінків до картин зі старовинною вишивкою: як у Ратному працює етномайстерня «Оберіг»
У селищі Ратне нещодавно запрацював етнопростір.
«Оберіг» відкрив свої двері для відвідувачів 1 вересня 2024 року та працює майже два місяці. За цей час чимало як дітей, так і дорослих побували в етнопросторі. Журналістка Район.Ратне поспілкувалася з однією із засновниць етнопростору Оленою Горнік та дізналася про місцеві цікавинки.
Етномайстерня розташована у двоповерховому приміщенні на вулиці Свободи,32 (колишня назва вулиці 1 Травня). Саме на другому поверсі у трьох кімнатах вдалося облаштувати простір, наповнений елементами побуду та декору, які вдалося віднайти у різноманітних закапелках будинків та горищ місцевих жителів Ратнівщини.
В «Оберезі» проводять майстерки з декупажу (це техніка декорування, яка полягає в тому, щоб прикріплювати вирізані малюнки, картинки або візерунки до поверхні різних предметів), виготовлення віночків, картин зі старовинної вишивки, аксесуарів для волосся, екскурсії.
Також в етномайстерні дозволяють пофотографуватися у народному вбранні, віночках та з різноманітними експонатами, придбати ті чи інші прикраси, підставки для чашок, оригінальні скриньки, пляшки, виготовлені у техніці «декупаж».
Ідею створити такий простір у Ратному, де можна провести тематичні майстер-класи, поспілкуватися вечорами в колі однодумців та зберегти автентичні вироби наших предків, втілили у життя Олена Горнік та Єлизавета Ярема.
Єлизавета Ярема – жителька села Комарове, провізор за освітою. Жінка давно займається рукоділлям: виготовленням прикрас, віночків, картин, оздобленням різноманітних предметів побуту. В цій справі Єлизавета стала справжньою майстринею і неодноразово проводила творчі майстер-класи у Ратному.
Олена Горнік – жителька Ратного, яка працювала 30 років в галузі культури Ратнівщини. Жінка має відповідну освіту та може навчати інших гри на кларнеті, вокалу та стати хоровим диригентом.
Так сталося, що через схожі погляди та ідеї ці жінки стали подругами, у результаті – заснували етномайстерню у селищі Ратне, яка має назву «Оберіг».
Цей задум вони виношували в собі два роки, однак зіткнулися із проблемою – оренда приміщення: воно мало бути світлим, просторим та атмосферним.
Коли випала хороша можливість – Олена та Єлизавета нею скористалися. Вдалося знайти приміщення на три кімнати, де можна було б розмістити різноманітні експонати предметів побуту, одяг та картини, зібрані у родинах Карпіків, Горінків, Кручків.
Коли вдалося знайти приміщення, ми розуміли, що воно буде невелике. Нам потрібно було зібрати невелику кількість експонатів, облаштувати робочі поверхні, – розповіла Олена Горнік.
У двох кімнатах знаходяться вироби, одяг, старовинні вишивки, посуд та предмети побуту. Третя кімната стане майбутнім «Класом мистецтва», де всіх охочих навчатимуть нотної грамоти та грі на музичних інструментах.
За словами ратнівчанки, етнопростір має назву «Оберіг», тому що оберегом слугує вінок, який носять молоді дівчата. Зокрема, перше, що почала виготовляти майстриня Єлизавета, були саме вінки.
Оберіг – це є віночок. Колись обереги-вінки носили молоді дівчата на весіллях та різноманітних заходах. Тому оберегом ми назвалися, – зауважила Олена Горнік.
У етномайстерні є чимало квіткових віночків, котрі виготовила Єлизавета: однорядні, дворядні, трьох рядні, пишні та витончені, словом, на будь-який смак та колір. Чимало українських вінків, виготовлених рукодільницею з Комарового, уже носять дівчата у Німеччині, Бельгії та Нідерландах.
У наших вінках співають українські артисти. Коли надходить замовлення від клієнток, то ми заготовляємо квіти та матеріали під певні сценічні образи та побажання замовниць, а згодом виготовляємо та їх відправляємо. Кожен вінок – ексклюзивний, його практично повторити не можна. Тішить те, що вдало підібрані Єлизаветою кольори та квіти у вінках, збирають багато схвальних відгуків від дівчат, – зазначила Олена.
У майбутньому засновниці етномайстерні планують знайти приміщення, де буде більше місця, аби зберегти кожну стародавню річ, котру принесуть відвідувачі на збереження.
У етномайстерні є дві обрядові вишиті сорочки. Одна – моєї бабусі Мотруни, в якій вона виходила заміж приблизно 80 років тому, і поряд – біла сорочка з червоною вишивкою, яка належала бабусі Лізи, – Софії, – додала співрозмовниця.
Олена показала військову сорочку свого прадіда Костянтина, на якій є типовий штамп воєнного одягу. Костянтин народився у 1898 році, а в 1915 році він, у віці 17 років, пішов служити у польську армію.
Етнопростір у Ратному можна назвати своєрідним музеєм, який слугує для збереження культурних цінностей Ратнівського краю. Тут розповідають відвідувачам про історію кожної одежини чи посуду.
Олена Горнік переповіла історію створення картатого настільника своєї бабусі Марії, що родом із села Височне Ратнівської громади. Марія кожен квадрат того виробу ткала пізніми вечорами при світлі гасової «лямпи»:
Настільник я знайшла у моєї бабусі. Це повністю ручна робота. Зацікавило те, як то можна було ткати лляними нитками, щоб один квадратик був коричневого кольору, інший – білого і вони були однаковісінькими – рівними. Бабуся мені розповіла, що, аби зробити коричневі нитки, вона ходила в ліс по вільхові шишки. Ті шишки потім варила в кип'ятку на керосині. І, коли кипіла вода, вона кидала оці білі й сірі нитки в ту вільху, от тоді їхнє забарвлення ставало коричневе. Я її питаюся: «Як же ви пряли?» Бабуся каже: «Брала два човника». Тобто, одним човником вона пряла оцей світліший колір, а другим човником – коричневий. Рівність квадратиків назначала ниточками, – поділилася Олена.
Етномайстерня «Оберіг» працює переважно у вечірній час, з 16:00 до 21:00, аби відвідувачам було зручно приходити в гості після роботи, школи, відпочити та послухати спокійну музику.
Тут ми слухаємо разом класиків, п’ємо чай зі смаколиками та виготовляємо різні вироби. Чимало людей побувало в цій майстерні: діти, дорослі, батьки із дітьми. Були гості не тільки з Ратнівської громади, а й з Ковеля та Луцька. До нас приходила мама із двома хлопчиками, які були доволі допитливими та цікавилися чи не кожним експонатом. Один із них назвав це місце – «тепла хатинка», – розповіла Олена.
Головну увагу в етнопросторі надають створенню картин зі стародавньої вишивки. Цю унікальну техніку з перенесення вишиваних рушників, наволочок та інших вишитих виробів, придумала Єлизавета, аналогів немає на Волині.
На створення однієї такої картини йде до десяти годин. Процес складається з кількох частин, зокрема виріб має підсохнути, тому стільки часу затрачається.
В «Оберезі» можна запримітити картину із портретом Тараса Шевченка та різними стародавніми орнаментами. Як запевняє Олена, картини стануть прикрасою будинку в сучасних інтер’єрах.
Діє етномайстерня на волонтерських засадах, в більшості в цю справу вкладаються самі засновниці: закуповують різноманітні матеріали, проводять та організовують майстер-класи.
Олена та Єлизавета постійно вдосконалюють свої навички: беруть участь у різноманітних навчаннях, які стосуються рукоділля. Нещодавно вони опанували техніки виготовлення жіночих прикрас – коралі, браслети, заколки.
Кожен виріб гостям тут упаковують в екологічну картонну коробку, прикрашену оригінальним декором.
Коли творимо в майстерні, то на певний період ми забуваємося про все: про домашні клопоти, про проблеми та негаразди. Словом, тут кожен відпочиває тілом та душею, – зауважила Олена.
Однією із цікавинок простору є те, що тут створюють так звані «скрутки» із зілля. Їх виготовляють з освячених та висушених трав.
Таку скрутку використовували наші предки. Зараз нею також можна сміливо користуватися для очищення енергії в домі та просто для створення приємного запаху оселі, – розповіла Олена.
У етномайстерні відвідувачі можуть побачити виставку ляльок-мотанок майстрині із Ратнівщини Лілії Маєвської-Бордюговської. Вона називається «Друзі України». Якщо придивитися, то можна побачити як на мотанках зображені країни, котрі підтримують українців у війні з агресором – Росією.
Ми хочемо зберігати наші старовинні речі, проводити майстер-класи та тематичні заходи до різних календарних свят. Плануємо незабаром провести Андріївські вечорниці, облаштувати фотозону до Різдва та провести майстерки із виготовлення різдвяної атрибутики, – поділилася планами на майбутнє ратнівчанка.
За словами Олени, «Оберіг» активно бере участь у різноманітних благодійних заходах. Нещодавно вироби, зроблені в етномайстерні, презентували на щорічному благодійному ярмарку «Благофест», присвячений Дню захисників і захисниць України. На заході збирали гроші на якісні турнікети та комплектуючі для аптечок військовим.
Я думала, після 50 років не варто щось пробувати нове, але життя продовжується, і воно прекрасне в будь-якому віці. Етномайстерня – це справа, яка окриляє мене, надихає та дає поштовх рухатися далі, аби зберегти все українське та примножити його, – додала засновниця «Оберегу» Олена Горнік.
Якщо ви хочете побувати в ратнівському етнопросторі – можете сміливо приходити, вам завжди будуть тут раді, зокрема, кожен відвідувач не піде додому із «пустими руками».