Обличчя району: привітна художниця-фотографка із Датиня Олена
-
-
>
-
>
-
>
3416
Жителька Ратнівського краю багата на таланти: кожна її робота перетворюється на справжній шедевр.
Чи не щодня ми бачимо на вулицях різноманітних людей, котрі проживають разом з нами, чи перебувають у нашому колі спілкування. Часто саме ці люди творять прекрасне майбутнє для нашого рідного Ратнівського краю.
ІА Район.Ратне продовжує вести рубрику «Обличчя району», у якій журналісти видання будуть знайомити ратнівчан одне з одним ближче, а саме розповідати про цікаві історії, заняття та працю людей Ратнівщини.
Сьогодні ми вас познайомимо із позитивною, привітною та творчою особистістю – Оленою Корецькою.
Жінка родом із маленького, але дуже мальовничого села Якушів, що у Забродівській громаді. Проживає зі своєю сім’єю та працює вчителькою у місцевому ліцеї села Датинь (Велимченська громада).
«За першою спеціальністю я дизайнер, за другою (до слова Олена зараз її здобуває. – ред.) вищою освітою – вчитель образотворчого мистецтва», – розповідає майстриня.
Олена дуже привітна та позитивна людина, після спілкування з нею у вас однозначно буде заряд гарного настрою на увесь день.
Крім вчителювання, жінка займається фотографуванням, малюванням та декоративним розписом.
– Коли ти у себе помітила талант до малювання?
– Завжди любила малювати, скільки себе пам'ятаю.
– Кава чи чай?
– Кава.
– Чи мала нагоду працювати художницею? Що із розписів чи декору великих масштабів тобі вдалося розмальовувати?
– Розмальовувала барну стійку та стіну в одному кафе (з цього все і розпочалось), потім вирішила прикрасити свій будиночок намалювавши на ньому пави та квіти (мала багато часу та натхнення, була в декреті), а пізніше отримала замовлення на розпис зупинки.
Зауважимо, розпис зупинки вийшов доволі сучасним та яскравим.
– Як прийшла ідея розписати власний дім? Що про нього казали односельчани?
– Односельцям сподобалося, вони не раз говорили це мені. Оскільки я живу біля центральної дороги, то були випадки, що незнайомі люди зупинялися та фотографували будинок. Це дуже приємно.
– Акварель чи гуаш?
– Акрил та олія.
– Темний колір чи світлий?
– Світлий.
– Знаю, ти займаєшся мінібізнесом із розпису новорічних дерев'яних прикрас. Можеш про це розповісти?
– Це дуже гучно звучить мінібізнес (усміхається. – ред.) Так, я створюю дерев'яні вироби на новорічну тематику: гномики, сніговики, діди Морози, Олафи, стилізовані ялиночки, це поки весь асортимент, зараз трохи часу бракує.
До слова, в запасі Олени є прекрасні дерев’яні Олафи (герой мультфільму «Холодне серце») та гномики. Ці іграшки можуть стати прекрасним подарунком на новорічні та різдвяні свята.
Переглянути доступні пропозиції та замовити подарунки ви можете перейти за посиланням ТУТ.
Окрім малювання, жінка створює великодні прикраси на кошики з фоамірану.
Довідково:
Фоаміран (скорочене фоам, фом, від англ. Foam — піна) — це декоративний пінистий матеріал, що використовується в різних видах рукоділля. Має інші назви: пластична замша, спінена гума, ревелюр, фом ЕВА. До складу фоамірану входить полімер етиленвінілацетат. Фоаміран виготовляється у вигляді м'яких тонких листів (середня товщина — 1 мм) в палітрі від 20 до 24 кольорів (в залежності від виробника).
За матеріалами Вікіпедії.
«Кожну квіточку роблю сама (зараз можу створити будь-що). Раніше плела віночки, робила резиночки. А ще захоплююсь фото. Люблю фотографувати природу», – розповідає Олена.
– Як вдається поєднувати свою творчу натуру із побутом та роботою в школі?
– У школі робота теж творча, я навчаю дітей нових умінь. Разом з ними черпаю й собі нові знання. Тому зі школою якраз не складно, а от з домашнім побутом, то є трохи важко.
– Яким кольорам віддаєш найбільшу перевагу?
– Однозначно, то тяжко сказати, все залежить від завдання роботи й, звичайно, настрою. Раніше дуже любила прості олівці.
– Село чи місто?
– Дуже важко відповісти однозначно, адже понад третину свого життя провела у місті. Де мала улюблену роботу та добрих друзів. А у селі мої рідні. Тому 50/50.
– Чи підтримують рідні у творчості?
– Саме вони дали мені підґрунтя. Тато змалку передав свою любов до природи та усього живого. І, коли я сама обрала майбутню професію, батьки не перечили мені, а всіляко підтримували. Чоловік теж дуже допомагає. Ніколи свою роботу не ставить на перший план, завжди враховує і мої інтереси. Я йому вдячна за все.
Читайте також:
