Уродженець Ратного – науковець технологічного інституту в Токіо

02 Вересня 2021, 11:00
Федір Олексійович Іванюк 4922
Федір Олексійович Іванюк

Федір Олексійович Іванюк, без сумніву, один із найуспішніших науковців, що родом походять із Ратного Волинської області. 

Випуск Ратнівської школи (нині – Ратнівська гімназія №1), свого часу з відзнакою закінчив фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Згодом була аспірантура, кандидатська, докторська дисертації: конференції, сотня наукових публікацій, спільні дослідження за кордоном… 

Нині Федір Іванюк – доктор фізико-математичних наук, завідувач відділу теорії ядра Інституту ядерних досліджень Національної Академії наук України. З його публікаціями можна ознайомитися у міжнародних спеціалізованих фахових виданнях, впереваж англійською мовою.

Федір Олексійович Іванюк
Федір Олексійович Іванюк

 А це, між іншим, своєрідний лакмусовий папірець для багатьох науковців, які багато скаржаться на неможливість друкуватися за кордоном, платність публікацій, труднощі у володінні науковою англійською та інше.

Федір Іванюк є яскравим прикладом лідерства, успішного науковця в глобальному світі. Адже, як відомо, в Україні практично нема високотехнологічного промислового виробництва, де б застосовувалась ядерна фізика. Однак, замість того, аби скаржитися на державу, погані часи, інші труднощі він вже багато років реалізовує свої знання з фізики в Європі та Японії.

Читайте також: Повороти долі найстаршої лучанки: від заслання до визнання

– Федоре Олесійовичу, як починався Ваш шлях в науку? Чому Київський університет? Чому фізика, а не література, наприклад?

– Після закінчення Ратнівської школи настав час вступати до університету, я опинився на роздоріжжі. А на той час моя старша сестра Марія якраз навчалася на факультеті іноземних мов у Києві, тож вона мені зробила своєрідну рекламу, мовляв, давай вступай теж до Києва. Можна сказати, я скористався з її поради.

Хоча насправді спочатку спробував вступити до Московського університету імені Ломоносова, але не пройшов. Завалив іспит з математики (усміхається), напевно дав про себе знати стрес. Адже іспити в Москві починалися раніше, ніж в Києві. Настільки раніше, що я навіть на своєму шкільному випускному не був, мусив одразу їхати на іспити.

Мені легко давалося навчання в школі, я дуже любив читати художню літературу. Чому ж саме фізика? Напевно, велику роль відіграло, те що в мене був хороший вчитель фізики, мій дядько, Павло Васильович Ленартович. Він умів просто, дуже доступно пояснювати складні речі, був спокійної вдачі, тож – обрав фізику своїм фахом!

Читайте також: Археологія дозволяє зазирнути у таємниці життя: Юрій Пшеничний розповів, як обрав професію

– А які у Вас, найяскравіші враження в шкільні роки?

– Теплі враження, мені досі пам’ятаю як ми на вантажівці їхали всім класом в Одесу. У всіх було море вражень і задоволення. Нам цю подорож організував тодішній директор школи Лукаш Іван Корнійович

Особливо пишався, коли навчаючись у першому класі мені вдалося вирішувати задачі з арифметики за четвертий клас, в якому навчалася моя сестра. Сам собі довів, що можу вирішувати складні задачі.

– А чому Ви вступили до аспірантури саме в Інститут ядерних досліджень Національної академії наук України?

– Після закінчення фізичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка нам, як правило, видавали направлення на роботу. Окремі випускники отримували рекомендацію для вступу до аспірантури. Я був серед тих, хто отримав таку рекомендацію і вступив до аспірантури. Обрав саме напрямок ядерної фізики, бо в сімдесятих роках , то був дуже «модний» напрямок у фізиці яка переживала певне піднесення.

Саме в Інституті ядерних досліджень НАНУ у 1979 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 2002 році докторську дисертацію. Тут я працюю вже майже 50 років.

– Федоре Олексійовичу, для більшості людей, ядерна фізика, передовсім, асоціюється із ядерною зброєю, атомними електростанціями? А як насправді, як ядерна фізика «працює» у світі сьогодні?

– Свого часу, в нашому інституті було близько двох тисяч співробітників, відповідно було багато відділів, які займалися найрізноманітнішими напрямками.

У світі ж, навпаки, ядерна фізика активно розвивається, особливо у наукомісткій промисловості, медицині. Так, мені доводилося співпрацювати над грантовим дослідженням в одному японському університеті, де досліджували можливості лікування людини завдяки ядерній фізиці. Вони проводили відповідні дослідження в галузі ядерної фізики, в них була наявна своя спеціальна лабораторія.

Читайте також: Єдина на Волині: експертизи Інни Кравчук допомагають виявити правду

– А де Вам найбільше подобалося працювати як дослідникові найбільше? В Європі чи Японії?

– В Японії. В останні роки я часом працюю як науковець в Токійському технологічному інституті. І мені японська ментальність подобається найбільше. Наприклад, багато працював свого часу в Німеччині, в Мюнхені, Дармштадті. На мою думку, німці все-таки більш прагматичні, а японці більш делікатні. В них, здається, навіть нема слова ні.

Спочатку в Японії було дуже незвично. Наприклад, японські помешкання дуже тісні, а я навпаки – люблю простір. Зробити покупки спочатку було дуже непросто. От якось прийшов до магазину, ніби ж добре переконався, що вибрав саме цукор. В японських магазинах одразу не визначиш, який саме товар тримаєш у руках, бо все надписано японськими ієрогліфами. Прийшов додому, то виявилось замість цукру – приніс кілограм солі.

Читайте також: Науковець Волинського національного університету став співпрацівником Інституту історії Польської академії наук

– А як Ви комунікуєте в середовищі фізиків-ядерників? Яким чином фізик може потрапити до японського університету, адже там надзвичайно висока конкуренція та дуже закрите суспільство?

– Завдяки конференціям та публікаціям в наукових журналах. В ядерній фізиці немає простих завдань. Є невирішені проблеми не тому, що їх нема кому розв’язати, а тому що це насправді ніхто не може зробити.

І коли хтось із дослідників публікує свої дослідження на сторінках спеціалізованого видання, то інші науковці знають коло проблем над яким він працює, і на що він здатний. Відтак, коли в університеті оголошують грантове дослідження на вирішення тієї чи іншої задачі то керівник цієї програми визначає, що для виконання цього завдання йому потрібні дослідники з тієї чи іншої теми і запрошує цих людей. Або під час конференцій. По-різному…

– І на останок, окрім фізики як любите проводити дозвілля?

– Люблю збирати гриби. Маємо навіть улюблене місце недалеко від Києва. Також багато ходимо по гриби з дружиною Галиною Вікторівною, коли влітку приїжджаємо до Ратного. Ще раніше любили кататись на лижах в Голосіївському лісі, але тепер страшнувато. В молодості лижі ламалися, ноги були цілі. Тепер може бути навпаки.

 

Фото з родинного архіву Федора Іванюка

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024