Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Ратнівчани уже шість років не можуть навпростець потрапити в Білорусь
Ратнівчани уже шість років не можуть навпростець потрапити в Білорусь

На межі: чому шостий рік не працюють пункти пропуску у Білорусь, і хто від цього страждає

13:35 25.01.2019
1033

На Ратнівщині на кордоні з Білоруссю мешканці живуть на відстані витягнутої руки, а об’їжджають сотні кілометрів, щоб побачитися з родиною.

Жителі прикодонних сіл у Ратнівському районі уже шостий рік страждають через закритий кордон. Адже з вересня 2013 року постановою Кабміну тимчасово призупинили рух транспорту у місцевих пунктах пропуску (Гута, Тур, Самари) через державний кордон України з Республікою Білорусь. Це «тимчасово» тягнеться до сьогоднішніх днів.


Завдяки дії цих пунктів пропуску мешканці могли набагато комфортніше та швидше переїжджати кордон на своєму транспорті. Та у 2013 році був спалах африканської чуми на території Білорусі, у зв’язку з чим пункти місцевого значення в Гуті, Турі та Самарах закрили. Тепер жителі Ратнівського району повинні проїжджати велику кількість кілометрів, аби попасти на роботу, до родичів, чи до когось на похорон у Білорусь. Про це Район.in.ua розповіли місцеві жителі. Тому журналісти видання поїхали ̶н̶а̶ ̶к̶р̶а̶й̶ ̶с̶в̶і̶т̶у̶ на українсько-білоруське прикодоння, аби вивчити проблему.





Житель Ратна Юрій Данилюк зазначив, що відновлення роботи цих пунктів пропуску зменшить навантаження на такий пункт, як Доманове. Через який сьогодні проїжджає чимало людей.

«Скільки б люди не писали звернень до Уряду, скільки б не просили, відповідей не надавали, або ж відписували, що це є недоцільно», – зазначив Юрій Данилюк.

Це дуже нагальне питання для місцевих, яке не дає спокою багатьом. А хтось вже й взагалі зневірився, і навіть не сподівається, що роботу на пунктах пропуску місцевого значення можна відновити. Люди у відчаї, адже бачать, що вже ніхто не реагує на них.

Перше село, в яке ми заїхали – Гута. Як тільки почали місцевих розпитувати про проблему, підтягнулося ще чимало небайдужих, яким болить питання проїзду в Білорусь. Кожен хотів розповісти свою історію.

Гутівець Сергій Свіржевський поділився, що його дочки повиходили заміж у Білорусь. Тому, щоб поїхати йому до них, треба зробити великий круг або до пункту пропуску Доманове, або ж Піща.

«Це дуже великий круг, і великі збитки. І це все недобре для народу. Я не знаю, хто це зробив, чи влада, чи депутати, чи погранична застава, не хочу казати ні на кого. Але це погано для людей, дуже погано. Треба вирішити цю проблему, дати приказ, щоб відкрили пункт пропуску. Приїжджають доньки рідко, раз у рік. А як пункт пропуску працював, то могли щотижня до мене приїжджати», – з сумом на очах розповів журналістам Сергій Свіржевський.

До місцевих, які зібралися в центрі села, підійшов і виконуючий обов’язки старости Микола Свіржевський.

«Почув сьогодні, що приїжджають в Гуту відкривати пост місцевого значення, навіть хліб у магазині купив, – сміється сільський староста Микола. Ми весь час на сесіях порушували це питання, але не знаю, чи доходило воно до Києва, адже відповіді не було ніякої. Для нас, гутянців, це питання на першому місці, адже в кожній хаті є родичі в Білорусі», – прокоментував ситуацію Микола Свіржевський.

Селяни майже всі в один голос повторили, що сьогодні стало набагато складніше добиратися до своїх сімей, тому зараз вони бачаться набагато менше. Адже мешканцям цих сіл потрібно дуже рано вставати, добиратися в Заболоття, сідати на дизель, який відправляється о 5:00 ранку і приїжджати рано в Білорусь. Або ж їхати автомобілем набагато більше кілометрів через інші пункти пропуску, до прикладу, Доманове. Тоді повертатися пізно додому, а зранку знову ж їхати такий самий шлях.

«Від Гути до пункту Доманове 75 кілометрів, а звідти ще стільки ж. Якщо їхати дизелем, то автобуса нема до Заболоття так рано. Чим добиратися? Вставай в три часа ночі, йди пішки, чи як хоч, бо в п’ятій ранку поїзд. То сутки треба добиратися. От в мене родина там, мати звідти була. На кладовище не можна добратися до баби. По вісім годин в обидві сторони на Доманове стоїш. А звідси п’ять кілометрів до Пирового в Білорусі. Три сестри й брат в Бресті живуть, щоб приїхати сюди з дітьми, стоять по вісім годин на кордоні, а далі не хочуть їхати», – обурюється місцевий житель Федір Сачанюк.

А Ніна Шопук розповіла, що в Білорусі живе її син, то теж бачаться не дуже часто.

«Наприклад, від нас до Малорити 22 кілометри, а якщо їхати кругом, то більше ста. А мамі моєї свахи вже 96 років, живе тут сама. Сваха до неї не може приїхати навіть, щоб провідати. От така от ситуація. І мусять машиною через Доманово їхати», – мовила пані Ніна.



Дехто з натовпу вигукував, що «в нас там і сестри, і брати, і звідси як рукою подати, а їхати треба не знати як, аби добратися».

«У мене двоє дітей у Білорусі, був би відкритий пропуск, навіть вєлосіпєдом поїхала б. А чо не поїхати? А так треба цілий день добиратися. Мені тут рукою подати. Пункт відкривали тільки во, на свята, і то для пішоходів, і велосипедистів. А далі всьо – глухо. От нещодавно був похорон, у троюрідної сестри вмер чоловік, і чим мені було поїхати з тієї драної Гути? Я фізично б не встигла на похорон, тож не самальотом летіти, тому я й не поїхала», – бідкається мешканка Гути Валентина Сергіївна.




Така ж сама ситуація й в іншому селі – Тур. Приїхали ми в населений пункт і зайшли до місцевого магазину. Почали розпитувати про пункт пропуску, а продавчині лише важко зітхнули і сказали, що не вірять вже нікому щодо їхнього відкриття.

«Якщо відкриють, тоді й повіримо, що можна щось змінити. А зараз взагалі не вірю», – сказала байдужо одна з жінок і продовжила продавати місцевим товар.

А ми пішли шукати інших селян, аби дізнатися, чи справді люди думають, що все так безнадійно.



А от і ні. Всі розуміють, що закриті пункти пропуску в Ратнівському районі – це велика проблема, але надія є, що їх роботу таки відновлять.

«Дай Бог, щоб відкрили, аби люди їздили на роботу. Ми всі «за», бо в нас багатьох є діти там, і на роботу також добиратися треба. Брати мої в Бресті живуть, але попробуй поїдь. Шість років тому було простіше, а зараз…», – розповыла жителька села Тур Галина Головій.

Скаржилися місцеві вже неодноразово, що не можуть поїхати на похорон у Білорусь, якщо хтось помре в родині. Тому що через Доманове довго, а вдома чекає худоба, яку потрібно годувати.


Житель села Тур Федір Головчук розповів, що двоє його дочок і син живуть у Білорусі.

«Поки вони сюди доберуться, адже там, на кордоні, черги. Тільки через Доманове їдуть, інакше ніяк. Тому дуже хотіли, аби відкрили ці пункти місцевого значення, це навіть не обговорюється», – пояснив пан Федір.

А інший житель Микола Мрочко додав, що «колись могли частіше збиратися з ріднею. А зараз це проблема».

На завершення заїхали до сільського голови села Самари. Там така ж ситуація, люди обурюються.



Сільський голова Микола Маргес пояснив, що люди не можуть нормально доїхати до своїх родин. Каже, буває таке, що мусять замовляти машину, аби доїхати до пункту місцевого значення, а з тієї сторони забирають вже іншою машиною. Або ж їдуть через Доманово. Буває майже добу стоять, аби добратися до сім’ї.

«Зверталися ми скрізь, і до Президента, й до Уряду, і прикордонників, але у відповідях називають причину – африканська чума. Я сам є ветлікар, і знаю, що таке африканська чума, тому, якщо вона прийде, то ніякий пост, і ніякий кордон її не зупинить. Тому пункти потрібно відкривати», – зазначив Микола Маргес.

Тому, що чекає на жителів Ратнівського району, наразі невідомо.

Зважаючи на ситуацію, яка склалась, громада не сидить, склавши руки. Активні жителі Ратнівщини звернулись до народного депутата Віктора Чумака, голови «Громадського руху «Хвиля», який чи не єдиний тримав питання на контролі та направив відповідні запити Прем’єр-Міністру Володимирові Гройсману та голові Державної прикордонної служби Петрові Цигикалу.



У Держприкордонслужбі жителям зазначили, що готові забезпечити пропуск автомобілів в установленому порядку, як тільки Кабінет Міністрів України прийме рішення зняти обмеження щодо руху на кордоні з Республікою Білорусь.

За словами активіста «Хвилі», ратнівчанина, учасника бойових дій Юрія Данилюка, наразі Уряд завершує розгляд цього питання.

«З дня на день ми чекаємо, що Кабмін надасть нам позитивну відповідь і пункти пропуску будуть відкриті для громадян. Це спростить життя всім, пожвавить рух, люди заживуть веселіше та щасливіше, ви самі це бачите і чуєте. Віктор Чумак, ми тут на місцях, разом з нашими партнерами з «Громадянської позиції» тримаємо це на контролі. Як тільки буде рішення, а воно, безумовно має бути позитивним, ми сповістимо цю радісну звістку нашим волинянам», – розповів Юрій Данилюк.

Анна МАНЮХІНА

Коментарі

Мисцевий

16:48 25.01.2019

А де фото пункту пропуску Гута

до місцевого

20:06 25.01.2019

та там звичайний пункт але новий асфальт проложили до пункту хоча зараз ним ніхто не користується хіба селяни на поле їздять.

Мисцевий

15:42 26.01.2019

Там нового асфальту максимум пив километра, а дальше щебеневе покриття

15 лютого
Сьогодні
Вчора
13.02.2019
12.02.2019
11.02.2019
10.02.2019
09.02.2019
08.02.2019
07.02.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин