Ратнівщина: донька загиблого захисника створила петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) своєму батьку

16 Травня 2025, 15:48

ФОТО 538

Петиція про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно)

Донька загиблого військового Ігоря Куничника, який був жителем села Броди що на Ратнівщині створила онлайн петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) її батьку.

Про це Тетяна Куничник пише на своїй сторінці у фейсбуці.

Петиці оприлюднили 7 квітня 2025 року. Термін зборів підписів — 90 днів. На сьогоднішній день вже зібрали 7 562 підписів із 25000 необхідних.

Підписати петицію можна на сайті офіційного інтернет-представництва Президента України.

«Шановний пане Президенте! Я, Куничник Тетяна Ігорівна, прошу присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму батькові Куничнику Ігорю Семеновичу саперу інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення 14 окремої механізованої бригади частини А1008, який до останнього подиху захищав свою країну», – йдеться в петиції.

Довідково: Ігор Куничник народився у сім‘ї Семена та Ольги Куничників 5 грудня 1976 року у селі Броди Волинської області Ковельського району. Після закінчення школи з досягненням повноліття пішов на строкову службу. Служив у внутрішніх військах у тодішньому Дніпропетровську. Після «строчки» підписав контракт і певний час служив у Луцьку. Коли мій тато у 2003 році одружився з моєю мамою вони оселились у Бродах із батьками. У 2006 році у них з‘явилась я. Був період коли тато працював у лісі, але звільнився тому почав їздити за кордон.

«Війна застала мого тата в Польщі. Не роздумуючи та не слухаючи нас, він повернувся на Батьківщину. 10 липня 2023 року до нього приїхали працівники військкомату і вручили повістку. Від не відмовився. Пройшов медогляд і уже 11 липня 2023 року поїхав на навчання. Весь цей час служив на Харківському напрямку. Спочатку був у піхоті. Проявив себе як відповідальний і свідомий військовий. У грудні 2023 року мій батько отримав поранення в руку витягуючи побратимів з-під завалів під час обстрілів тож на трішки його відпустили додому. а 14 січня уже вибув назад у свою військову частину», – пише донька загиблого військового.

Трохи згодом Ігоря Куничника відправили на навчання у Кам’янець-Подільський, після чого став інженером-сапером. Працював на розміновуванні на Харківщині, але вже в іншому населеному пункті. Там також поводився як людина з великим, добрим серцем. Пізніше чоловіку повідомили, що його переводять у штурмовики. Десять днів тривало навчання і 13 жовтня закінчилося.

«О 9 ранку 16 жовтня приїхали з військкомату і повідомили, що у вівторок, 15 жовтня, Ігор загинув під час виконання бойового завдання. Почуття змішалися в один суцільний клубок. Серце рвалося на шматки, а треба було ще дочекатися, коли батька доправлять додому», – розповідає пані Тетяна.

Траурний кортеж прибув до дому Куничників 19 жовтня.