Чорти бояться крейди: які традиції на Водохреще існують на Волині

19 Січня 2022, 11:01

1450

Водохреще завершує різдвяний цикл християнських свят.

Свято 19 січня у більшості асоціюється з освяченням води та пірнанням в ополонку. Але це – далеко не всі ритуали волинян у цей день.

Журналісти 12 каналу довідалися, якими традиціями люди раніше оберігали свої оселі від усілякої нечисті, чому на вечірню службу перед голодною кутею люди носили крейду і чи поділяє церква улюблені багатьма українцями водохрещенські купання.

З 86-річним Ярославом Коцюбою із Жидичина ми познайомилися напередодні голодної куті, шукаючи людей, які знають про водохрещенські звичаї та традиції щось більше, аніж просто пірнання в ополонку. Один з таких – це малювання хрестів.

«Їх малювали крейдою скрізь: по дверях, по хаті, по порогах», – пригадує пан Ярослав.

Здавна вважалось, каже він, що намальований на порозі хрест захищає хату і її господарів від всілякої нечисті. Та уся підготовка до цього ритуалу, згадує, починалася із вечірньої служби в храмі 18 січня. Там святили воду і крейду. Потім саме нею малювали хрести по хаті. Цим, каже пенсіонер, повинен був займатися виключно господар будинку.

Та у кожної сім’ї – свої традиції. Сестри Марія та Ольга із Кульчина згадують: хрести на одвірках та вікнах малювали самі. А коли хата освячена, хрести намальовані, сім’я сідала вечеряти. Кутю, кажуть пенсіонерки, потрібно було зварити ще до сходу сонця 18 січня. Для цього господині мали вдягнути чисте святкове вбрання. На столі, окрім куті, мусила бути ще одна основна страва – пісний борщ із грибами, горіхами. А ще риба – риба.

Їсти, каже пенсіонерка, ніхто не мав права, допоки всі члени сім’ї не сядуть за стіл. А вже на наступний день, 19 січня, після ранкової служби усі відразу йшли на ставок пірнати в ополонку.

Пірнання в ополонку, освячення ставків і річок на Водохреще та малювання хрестів на одвірках – усе це, каже настоятель Жидичинського монастиря Костянтин Марченко, не церковні традиції, а традиції, вигадані людьми. Утім, церква їх не заперечує.

«Мені здається, оце малювання хрестів на задвірках – це є бажання щось оте добре, що людина почерпнула в храмі, залишити в себе вдома. Відгородити від чогось недоброго. Гарна традиція. І кожен образ в наших оселях – це додаткове нагадування і про свято, і про Бога», – каже Костянтин Марченко.

Головне, додає священнослужитель, аби у ці традиції люди не вкладали якийсь забобонний зміст.