Вишивала душу Волині: минуло 100 років від дня народження майстрині Марії Чорної
345 
Сто років від дня народження виповнилося 2 серпня заслуженої майстрині народної творчості України Марії Чорної (Козел) – знаної вишивальниці, педагогині та членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Значна частина її життя і творчого шляху пов'язана з Ратнівщиною.
Про це йдеться у дописі на фейсбук-сторінці Олени Корецької.
Марія Романівна народилася 2 серпня 1926 року в селі Веселий Кут, що на Черкащині. З дитинства займалася вишиванням. У 1946 році переїхала на Волинь, працювала піонервожатою Буцинської школи Старовижівського району, бібліотекаркою у селі Мизовому Старовижівського району, вчителькою художньої вишивки Ратнівського виробничого міжшкільного комбінату.
1963 року закінчила Ківерцівське культурно-освітнє училище. Проживала в селі Замшани Ратнівського району (нині Забродівської сільської ради Ковельського району) Волинської області, де і померла у 2011 році.
У далекому 33-му році ще зовсім маленькою вона пережила голодомор, про який дуже часто розказувала своїм близьким та знайомим. У 15 років своїми юними очима вона бачила війну. Певно усі ці обставини вплинули на неї, адже у її роботах відчувається тепло, доброта, той трепет української душі, коли хліб із жолудів був найсмачнішою стравою.
У творчому доробку майстрині рушники («Пам'ять», 1965; «Розмай», 1983; «Червона калина», 1985; «Мамині руки», 1987), чоловічі сорочки, жіночі блузки («Мрія», 1984), скатертини.
У її вишивці живе історія. Багато зі своїх рушників вона дарувала на пам'ять, як музейні експонати, у які вшивала тепло свого серця. Їх можна побачити і в районному будинку культури селище Ратне; та навіть за кордоном, в далекій Америці є її роботи.
Вишиті візерунки на сорочках та блузах наповнені піснями, українськими традиціями. Багато з них Марія Романівна подарувала для Замшанівського будинку культури, де колись вела гурток вишивання. Вони досі зігрівають артистів на сцені.
Всі свої почуття майстриня вкладала у стіжки. Особливо, акцентувала увагу на техніці нанизування, яка є одною із найархаїчніших на Волині. Ромби, хрестики, лінії, зорі вміло лягали на біле полотно її робіт. Ці вишиті обереги - як символ звитяги і незламності нашого народу, мов надія на те, що все у нас буде добре, і мирне небо знову буде світити нам яскравим сонцем.
Читайте також:
- Ратне
Матвій Колядюк із Ратнівщини отримав «укол життя»: хлопчику ввели найдорожчий у світі препарат Elevidys
- Ратне
У двох селах Ратнівщини тимчасово припинять газопостачання: адреси та дати
- Ратне
Біля Шменьок на трасі загорівся легковик
- Ратне
Ветерани з Ратнівщини представили громаду на обласному турнірі з бочча