Юна ратнівська журналістка допомогла врятувати від вогню сусідську домівку
-
-
>
-
>
-
>
5331
У Ратному через коротке замикання ледь не згоріла хата.
«Щось стріляє.... Мамо, вам здалось. Ходіть вже в дім вечеряти. Кличте тата», – розповідає Ольга Денисюк у «Волинь-нова».
«Дівчата, звоніть в пожежну. В сусідів дім горить», – вбіг в будинок батько, взяв куртку і побіг на поміч.
Таки стріляло, не здалось. У тихий суботній вечір, коли всі уже втомлені після робочого дня йшли по домівках відпочивати, спокій порушила біда.
Ми вибігли на вулицю і від побаченого прохололо все в середині. Палає, палає страшним вогнем, покрівля стріляє від великої температури настільки, що уламки долітають аж в наш двір. Сусідів немає вдома, а вогонь дужчає і дужчає. Чути як кричать люди. Раптом я почула мамин голос: «Саша, не підходь – ще, не дай Бог, обвалиться».
Паніка, чувся дитячий плач і всі якось кричали, чутно було: «Відійди! Не підходьте! Несіть відра! Тягніть шланг! Знайдіть лічильник! Відключіть електрику!».
«Головне опанувати себе. Олю, визивай пожежну допомогу», – подумала я.
Хоч руки тремтіли шалено, та я швидко набираю 101 і чути лиш гудки. Не підіймають! Дідько! Ще раз! І знову нічого! Втретє – вибило! А вогонь за той час неначе поїдає дах будівлі. Чутно в натовпі: «Боже, так горить і так стріляє, що може передатись і на сусідні будинки». І в цей момент, я згадую, що в мами є мобільний номер до диспечера пожежної частини.
Чую в слухавці:
– Привіт.
– Горить будинок біля нас.
– Вже виїжджають, – сполохано сказала тітка Людмила і кинула слухавку.
Пожежні рятувальники приїхали швидко після цього дзвінка. Гасять. Вогонь вщухає. Через певний час залишився лиш запах диму повсюди і обгорівший дах. Сказали, що найімовірніше причиною цієї ситуації стало коротке замикання. Добре, що не застало вночі, коли всі спали. Тоді б могли бути значно гірші наслідки, бо ж ніхто й не побачив би.
Змучені, пропахлі всі димом та замурзані в попил ми прийшли додому. Від побаченого і не хотілось говорити.
Власники того будинку приїхали вже після пожежі. Шоковані та в розпачі вони просто не вірили побаченому.
«Дякую, що ви всі разом не дали повністю знищити вогню наш будинок», – зі сльозами на очах сказала власниця.
Ми не знаємо коли людину може застати біда, та важливо не бути байдужими і допомагати один одному, адже це життя і хто його знає як воно повернеться завтра.
Читайте також: Через паліїв сухостою на Ратнівщині горять торфовища
Коментарі