Ратнівчанка однією рукою робить неймовірні короваї

Жителька селища Ратне Тетяна Пірожик, після того, як втратила руку на виробництві, навчилася однією рукою оздоблювати короваї – і стала популярним кондитером.

Про це пише «Волинь24» із посиланням на газету «Волинь нова».

У 19 років Тетяна Пірожик із Ратного ледь не загинула на виробництві. Залишившись із однією лівою рукою, мужня полісянка не зламалася: стала віртуозом – кондитером, хористкою у церкві і берегинею гарної родини.

«Я була худенька, кісточки тоненькі, дробилися моментально...»

Мама у Тетяни померла рано, під час пологів, коли народжувала молодшу сестричку. Жили без розкошів, а завжди хотілося чогось смачненького. Тому Тетяна змалку мріяла стати кондитером – аби завжди мати на столі тістечка й печиво. А ще любила співати

Вивчилася на майстра хлібобулочних виробів. Влаштувалася на роботу на комбінат в Ратному. Якось під час нічної зміни на комбінаті і сталася біда…

«Усе сталося просто блискавично. У якусь мить мою руку затягнуло в барабан з ножами. Я була худенька, кісточки тоненькі, дробилися моментально, за лічені секунди не стало кисті, ліктя, вище нього – аж до плеча» – пригадує жінка.

«Може, і всю мене змололо б, якби робітник–тістоміс не вимкнув обладнання й не кинувся рятувати. Я – хустину з голови, кричу: «Зав’язуй, бо кров’ю зійду». Ще й сама допомагала йому, поки не знепритомніла» – розповідає Тетяна.

«Вчилася однією лівою картоплю чистити»

У лікарні хірурги нічим утішити не могли, порадили звикати жити без руки. Таня плакала, бо шкодувала батька. Думала, буде опорою для нього,для молодших сестер, а вийшло по–іншому: сама стала безпомічною.

З лікарні повернулася у рідний Вужиськ. Сім’я велика, клопотів багато. І Таня бралася за все: картоплю однією лівою вчилася чистити, буряки на полі обрізувала, льон збирала. Хотіла довести і людям, і собі, що не є безпорадною калічкою.

Згодом вийшла заміж. Батьки судженого не перечили, що вибрав собі за дружину саме Таню. Жили на одній вулиці, працьовиту дівчину знали змалечку. Ніколи й словом не дорікнули ні синові, ані невістці. А вони з Федором, до речі, завжди давали собі раду, ще й рідні намагалися підсобити. Після весілля перебралися у квартиру в Ратному.

На запитання про те, як швидко вдалося навчитися однією лівою рукою пеленати діток, ліпити вареники, пекти диво–короваї, жінка має готову відповідь:

«Навіть якби я обох рук не мала, то без роботи не сиділа б, у хід пішли б ноги. Головне – хотіти».

За випічку взятися ще й скрута змусила. У 1990–ті роки пенсії вчасно не платили, зарплату чоловікові теж боргували. Тож Тетяна з рідними з власного городу зерно мололи, зі свого борошна і хліб стала пекти, і печиво, і перекладанці різні.

Оцінили незабаром кулінарний талант Тетяни Пірожик і сусіди, знайомі. Почали замовляти торти, короваї. Підросли син і донечка, найперші мамині помічники, допомагали і тісто місити, і оздоблювати вироби.

Майстриня за роботою

3

Коровай,зроблений Тетяною Пірожик

«Буває, до півночі сиджу, маруджуся з кожною пелюсточкою...»

Син Тетяни став священиком.

«Завдяки синові я в церковному хорі співаю. Він ще школярем ходив, а згодом, як формувався хор у храмі святого Агапіта Печерського, і мене переконав спробувати. Завжди перед тим, як пекти коровай, брала благословення в батюшки. Тепер маю вдома свого священика» – розповідає жінка.

«Перед тим, як місити, молюся. Як не справляюся місити сама, то наймолодшу сестру прошу на поміч. Буває, до півночі сиджу, маруджуся з кожною пелюсточкою, щоб квіточки були як живі», – каже майстриня.

Вона навіть освоїла комп’ютер, аби бути в курсі сучасної оздоблювальної моди, має багато спеціальної літератури.

Тетянині короваї й торти користуються популярністю, клієнти кажуть – справжні витвори мистецтва. У школі любила малювати, ліпити з пластиліну, а тепер це стало в пригоді.

Втім, жінка жартує, що кондитером вона стає у свій вільний час. Бо ж є і живність, і городи, і рідні.