Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Гута: колишній чоловік не стерпів нового кохання своєї половинки,тому жорстоко вбив її,коли та вдруге вийшла заміж

09:00 01.12.2017

Жахливі події, які сталися не так давно, і досі на вустах жителів села Гутаю

Страшне вбивство вразило жителів Ратнівського району майже рік тому: Віктор Білітюк серед ночі зарізав свою колишню дружину Наталію. Жінці ще й 20 років не було. Його розлютило, що кохана вдруге вийшла заміж. По-суті, сиротами залишилися троє їхніх малесеньких діточок: Марійка, Каролінка і Владик. Нелюду дали 15 років тюрми, хоч прокурори і просили для нього довічне ув’язнення, – пише «ВІСНИК».

Дітки кличуть маму, а про батька і не згадують

Сьогодні дітками Наталі і Віктора опікується їхня бабуся Галина Луцик. Її хата у Гуті – біля самого лісу. У ній тепло і затишно. Коли ми приїхали, біля бабусі був лише дворічний Владик – його сестрички у дитячому садочку. Хлопчик раз у раз потирав кулачком очки, залазив на коліна до бабусі, обнімав рученятами, тулився до грудей. Дитя хоче ласки. Галина ніжно гладить його по голівці:

– Владку, сонечко моє… Він зовсім мами не пам’ятає, – змахує сльозу жінка. – А от дівчатка, хоч і манюсінькі – старшій, Марійці, тіко чотири рочки, Каролінці три, – іноді запитують: коли ж мама прийде? Я сказала, що вже ніколи – вона на небі, любить вас і зірочкою дивиться. Як тільки стемніє, вони піднімають голівки і пильно приглядаються до зірочок. Побачать найбільшу, ручкою махають: «Мамо, привіт!» А Каролінка, вона така придумщиця, грається, і не раз чую, як з мамою говорить: «Куди ж ти, мамочко, так далеко пушла, що я не знаю, де тебе шукати? Як я скучила по тобі! Так хочеться, щоб ти кіски мені заплела і спати біля мене лягла…» А про батька за останній рік ні разочка навіть не згадали…

Галина старається триматися заради маленьких внучат, а у самої серце болить за своєю дівчинкою. І двадцяти років не прожила вона на цьому світі, а стільки біди і болю встигла зазнати!

Працювати не хотів, жив на «дитячі» гроші

Наташа вийшла заміж у 15 років. Ще й 16-ти не мала, як уже колихала першу дитинку. Віктор був старшим за неї на п’ять років. І коли Наталя після дев’ятого класу заявила, що йде до нього жити, мама просила і молила отямитися, але та не послухала. Сказала: «Люблю, і край». Відпустила дочку. Подружжя жило за 10 кілометрів від Гути, у Заболотті, знімали житло. Галина згадує, що спочатку ніби й непоганим чоловіком був Віктор: то заготівельником десь грошенят підзаробить, то риби наловить і продасть. А потім у них дітки одне за одним посипались.

– Після того він мало став робити, на дитячі гроші жили. Нечасто ми бачились. Я на роботу у Брест їздила, бо ще меншу дочку Таню, яка у школі вчиться, треба на ноги ставити. Але по телефону говорили. Не раз донька казала: «Получила гроші, на хліб і молоко дітям відклала», – тремтить голос жінки від тяжких спогадів. – На нього ж ніколи не жалілася, терпіла. Якось Каролінка захворіла, і Наташу з нею у больницю поклали. Дочка попросила, щоб я приїхала Марійку поглядіти. Хотіла піч затопити, пушла в шибку по дрова, а там одна кора! Топити не було чим! То хіба чоловік не може дров заготовити, щоб у хаті тепло було?

Жінка багато розказувала, як бідувала після заміжжя її дитина. Не приховувала, що зять іноді й бив Наталку. Тер­піти ставало щодня важче. Останньою краплею стало те, що одного дня жінка відкрила холодильник – а там порожньо. Вона зрозуміла, що дітей їй годувати нічим. Це було 8 березня 2016 року. З трьома маленькими дітками Наталя попросилася назад до мами. Галина прийняла доньку і внучат.

– Він приїжджав, не раз пробував їх повернути, на коліна ставав. Мене просив пособити. А я що? Казала: «Поїдь на роботу, покажи, що можеш піклуватися про жінку і діти – житимете». Навіть пропонувала хату у Гуті купити, щоб на очах були... Він не схотів на роботу їхати, а Наташа сказала, що не помириться.

Викрадення, побої, погрози – не привід, щоб посадити у тюрму

Те, що відбулося далі, у голові не вкладається. Протягом декількох місяців Віктор буквально тероризував Наташу та її маму. Дружині й ножа до горла приставляв, пальця на нозі зламав, погрожував убити. Було таке, що й теща з «чорним» лицем від сутичок із зятем ходила. Жінки шукали захисту у поліцейських, показували есемески з погрозами – намарне. І лишень коли Віктор викрав Наталю з дому і дві доби силою тримав у лісі зв’язаною, на нього завели справу.

– Наташа його боялася. Заяву написала, думала, поліція його настрахає. Розказувала, що він брав мотузку, закидав на сосну і казав: «Як не вернешся – повішу».

Одному Богу відомо, що у ті години пережила молода жінка. Вікторові ж після його діянь суд дав три роки, але з іспитовим терміном. Тобто чоловіка, який бив, викрадав, погрожував вбивством жінці, «добрі дяді» відпустили додому. Невже думали, що він заспокоїться? Віктор навіть після суду приїжджав і погрожував. Правдами й неправдами жінці вдалося добитися від нього розлучення.

Після того, як пара розлучилася, Наталка декілька місяців була щасливою. Увагу їй став проявляти сусід Роман. Молодий хлопець їздив на заробітки у Москву. Як каже пані Галина, він роботящий, гарно ставився до доньчиних діток – ніколи без гостинців, на відміну від рідного батька, не приходив. Марійці на день народження велосипеда купив. Природно, що Наташа потягнулася до нього. А якою ж була щасливою, коли збирала речі і діток та йшла жити з Романом у стару хату його бабці! З любов’ю молоді клеїли там нові шпалери, купували тюль, аби у їхній новій оселі було тепло та затишно! Та не судилося там довго жити. У понеділок, 12 грудня, Роман і Наташа розписалися у сільраді. А вже за кілька днів, у ніч з четверга на п’ятницю, двері їхньої хати вибив Віктор, кинувся з ножем на господаря. Потім медики сказали, що Роману було завдано 12 ударів! Наташа ж страшенно злякалася, й у чому була кинулася до сусідів через дорогу. У Гуті ніхто не замикається на ніч. Тому молода жінка встигла забігти у веранду і відчинити двері у хату, де її наздогнав смертельний удар ножа нелюда. Вона замертво впала прямо перед господарями, які прокинулися від шуму.

Віктор одразу втік, проте недалеко. Його затримали на залізничній станції у Ковелі. Він навіть не викинув закривавленого ножа, яким позбавив життя матір своїх дітей.

– Я ходила на всі засідання суду. Він не озивався і навіть не дивився у мій бік, – з болем розповідає Галина Луцик. – І тільки коли суддя сказав, що йому загрожує довічне ув’язнення, то буркнув, що не хотів так робити. Він просив, щоб його не садили на все життя, бо хоче вийти, аби пособити своїм дітям.

Правду кажучи, навіть страшно уявити, що чекає діток, коли батько знову з’явиться у їхньому житті. Досі нічого доброго він для них не зробив. Чи не занадто гуманний у нас суд? Трагедії могло й не бути, якби Віктора після викрадення і побиття жінки ізолювали у тюрмі на кілька років, а не відпустили додому.

Наталка СЛЮСАР

Коментарі
12 грудня
Сьогодні
Вчора
10.12.2017
09.12.2017
08.12.2017
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин