Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Микола весняний» вважався святом конюхів

12:30 22.05.2018
99

Відзначають це свято з ХІ століття у день перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з міста Мир Лікійських до італійського міста Бар.

Існує народний переказ: якось один святий надягнув світлі ризи та вирушив на поклоніння Богові. Дорогою він натрапив на селянина, котрий даремно намагався вилізти з болота. Не вагаючись, святий кинувся допомагати. А потім представ перед Небесним Владикою… в брудному вбранні. Та замість гніву почув: за те, що не кинув напризволяще людини, пам’ять твою святкуватимуть двічі на рік та раз на тиждень!

Ви вже здогадалися, що йдеться про одного з найулюбленіших святих людства, Миколу Чудотворця, чиє ім’я згадується в храмі кожного четверга, і якого народна свідомість поділяє на «зимового» та «весняного».

Святий Миколай народився близько 280 року в Малій Азії (теперішня Туреччина) за римського імператора Валеріана. Його батьки – Феофан і Нона – були багаті правовірні християни. Миколай з дитинства уникав мирських веселощів, часто бував у храмі Божому і, зрештою, відцурався мирського життя й прийняв чернечий чин.

Роздавши свою спадщину, він вирушив до Палестини поклонитися святим місцям, після чого повернувся до міста Патар, де єпископом був його дядько. За порадою цього архієрея Миколай став священиком. За доброчесне життя був обраний єпископом свого рідного міста Мири в області Лікія, звідси й походить назва святого – Миколай Мирлікійський. У сані єпископа Миколай найчастіше зображається на іконах.

Проживши довге життя, сповнене подвигів християнської любові, Миколай в сані архієпископа відійшов до Господа десь між 343 та 352 роками, і після смерті продовжуючи допомагати усім, хто звертався до нього в молитві.

Минули роки… В ХІ столітті Візантія переживала важкі часи, втрачаючи у кривавій боротьбі з мусульманськими завойовниками величезні території, а разом із цим і свої християнські святині, які безжально знищувалися.

На початку XI ст. варвари захопили Лікійське місто Мир, де був похований святий Миколай, і спустошили його. Святитель явився уві сні пресвітеру італійського міста Бар і заповів йому перенести мощі до цього міста. Всі християни, які тут жили, зраділи дару Божому. Вони відправили знатних людей та священиків до міста Мир, віднайшли раку з мощами та перенесли її на корабель. При цьому серед тих, хто ніс раку та торкався її, багато зцілилося. Жителі міста урочисто зустрічали корабель: у руках вони тримали свічки та співали пісень. З радістю та великою пошаною прийняли вони мощі великого Божого Угодника.

Через три роки вдячні жителі міста Бар збудували чудовий кам’яний храм на честь Святого Миколая і встановили там золоту раку для його нетлінних мощей.

Коли італійські купці захопили та перевезли в Європу з Малої Азії мощі Миколая Чудотворця, це багатьом здалося справжнім злочином. Але що маємо у підсумку? По-перше, було врятовано від знищення сарацинами реальне свідоцтво про легендарного святого. По-друге, нетлінні мощі святого Миколая, які й по сьогодні мироточать, стали красномовною проповіддю Східного Православ’я на Католицькому Заході.

По-третє, на межі весни й літа ми отримали чудову нагоду ще раз вшанувати одного з найулюбленіших святих людства. Цю любов, до речі, засвідчує величезна кількість іменинників, названих на честь Миколая Чудотворця.

У народному побуті існувало вірування, що під час життя і навіть після смерті Микола продовжував здійснювати чудеса: рятував мореплавців та утопаючих, звільнював засуджених. Як одному із найулюбленіших у народі святих, Миколі було присвячено два дні у році, що встановлено церквою, - один навесні (в день перенесення мощей), а другий взимку, 19 грудня (в день його смерті).

Серед святих, яких шанували у народі, навряд чи знайдеться інший, кого любили би більше, ніж Миколу. «Микола — другий після Бога заступник», - казали у народі. Здавна жодному святому у православній церкві не зводили стільки храмів, як Миколі Чудотворцю.

Через чисельні легенди та перекази відомо, що святий завжди охороняв людей на воді. З цієї причини рибалки, виходячи в море, брали з собою його образ.

У народному побуті день 22 травня має назву Миколи Весняного або Теплого, і святий сприймається як покровитель тварин, худоби, а також хліборобів та землеробства.

Одна з найголовніших подій «на Миколу» - це вигін коней у поле на першу пашу. «Микола весняний» вважався святом конюхів, і з цього приводу на площі, посеред села, священики кропили коней свяченою водою. В полі їздили вершники — «щоб нечиста сила коней не мучила». Взагалі «Микола Теплий» вважався чоловічим святом, тому що багато хлопців випасали коней цілу ніч уперше.

Про цей день існувало кілька приповідок: «Прийшов Миколай — коней випасай»; «Юрій з теплом, а Микола з кормом»; «Святий Юрій пасе корів, а Микола — коней».

Олеся КУЛІШ

Коментарі
20 червня
Вчора
18.06.2018
17.06.2018
16.06.2018
15.06.2018
14.06.2018
13.06.2018
12.06.2018
11.06.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин